Страница Лидии Разумной ВКонтакте

Ілюзією прожитих віків,поетами,написаних історій,в маленькім місті,крізь полон дощів,навік зустрілись дві крилаті долі...Словами неможливо росказать,як ті сердця замріяно кохали..В таке неміг повірить навіть Бог,вони ж під небом високо літали...Таких історій дуже мало на Землі,вони кохали дуже сильно,до нестями...Їм дуже заздрили всі очі злі.Та не зламать любов,яка жила віками...Дивився в її очі-він тонув,для неї ж він був просто ідеалом.Ніхто б ніколи не збагнув,що може все завершитись провалом..Чи може подивився не туді?Чи може замалий для них став світ?Не зміг він врятувати від біди той ніжний і закоханий політ...Чому трапляється таке,ніхто не знає???І виникло багато запитань.Її ж він досі пристально кохає,вона ж чомусь не хоче тих кохань...Навіщо все це?Як це зупинити?Нема причин,їх не було,повір...Коли проходить день і наступає вечір,він,наче вітер вилітав на двір...Він пада на коліна і благає,і дивиться у гору й тихо плаче,шука на небі дві ясні зорі...Одна десь над Полтавою літає,а інша у нього у дворі...Він пада на коліна і благає,щоб доля повернула ту любов..ДО крику,до жалю і до нестями,він хоче обійняти її знов...Сюжет простий,щоночі він благає,усе вернути й почати знов...І ХАЙ НАСТУПИТЬ ДЕНЬ І ЗНОВ ЗАСЯЄ ЇХ СПІЛЬНИЙ ДЕНЬ,ДЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ ЛЮБОВ...